Поради психолога
Чим корисне читання під час війни
Зараз не всі можуть і хочуть повернутися до звичної рутини, зокрема до читання. Але є й ті, для кого книжки стають розрадою та допомогою у складні часи.
Звісно, ви не повинні змушувати себе читати. Але якщо вас зупиняє лиш те, що це зараз не на часі — наступні аргументи можуть переконати вас у зворотному.
1.Читання відволікає. Воно допомагає абстрагуватися від жахливої реальності й постійного читання новин та бодай на деякий час забути про війну.
Можна взяти за звичку читати під час повітряної тривоги. Це допоможе згаяти час та відволіктись від місця й ситуації, в яких знаходитеся.
Коли довго читаєш, настає момент, коли існує лише книга і ти. Такі моменти дуже корисні, аби перемкнутись.
2.Читання стимулює пізнання. Деякі книжки — з історії, філософії, культури та політики — допомагають краще відрефлексувати те, що відбувається в Україні зараз.
Книжки допомагають поглибити знання про становлення нашої нації, зрозуміти, які були передумови й причини кривавої війни, а часом навіть і заспокоїтися.
Читання робить нас обізнаними, допомагає аналізувати, що в майбутньому допоможе відстояти свою точку зору в будь-якій історичній суперечці.
3.Читання зберігає психічне здоров’я. Час за книжкою допомагає знизити тривожність, сфокусуватися на моменті тут і зараз та навіть краще спати.
Читання знижує стрес. Читаючи, немов ставиш на паузу всі турботи, починаєш більш методично дихати й ніби повертаєшся до звичного життя.
Читання поновлює емоційний ресурс, допомагає мозку впоратися з невідомістю.
4.Читання додає сил і витримки. Особливо це стосується книжок, які описують події, схожі на ті, що переживають зараз українці.
Досвід тих, хто жив під час Другої світової, дає розуміння, що все закінчиться і ми зможемо все переосмислити й передати цей досвід далі.
Читаючи книжки, де є війна, приходить усвідомлення, що люди вже проходили через подібне, відчуваєш подвійну емпатію до персонажа й асоціюєш себе з ним.
5.Читання нагадує, що життя триває. Психологи радять за можливості повертатися до звичних ритуалів. І читання - одна з таких активностей, яка доступна зараз всім.
Це те заняття, що допомагає відчувати себе як у мирний час — коли можна було просто сісти й спокійно почитати книгу.
Це ритуал, який допомагає знаходити часточку нормальності у своєму житті й нагадує, що життя продовжується навіть у війні.
6.Читання прокачує. Книжки — чи не найпростіший спосіб навчатися нового навіть у бомбосховищі. А після війни отримані знання обов’язково знадобляться.
Читаючи ви здобуваєте нові знання і можете бути корисним для оточення.
Фахова література завжди дає мотивацію для розвитку та поштовх рухатися в майбутнє.
Джерело: Happy Monday
Звісно, ви не повинні змушувати себе читати. Але якщо вас зупиняє лиш те, що це зараз не на часі — наступні аргументи можуть переконати вас у зворотному.
1.Читання відволікає. Воно допомагає абстрагуватися від жахливої реальності й постійного читання новин та бодай на деякий час забути про війну.
Можна взяти за звичку читати під час повітряної тривоги. Це допоможе згаяти час та відволіктись від місця й ситуації, в яких знаходитеся.
Коли довго читаєш, настає момент, коли існує лише книга і ти. Такі моменти дуже корисні, аби перемкнутись.
2.Читання стимулює пізнання. Деякі книжки — з історії, філософії, культури та політики — допомагають краще відрефлексувати те, що відбувається в Україні зараз.
Книжки допомагають поглибити знання про становлення нашої нації, зрозуміти, які були передумови й причини кривавої війни, а часом навіть і заспокоїтися.
Читання робить нас обізнаними, допомагає аналізувати, що в майбутньому допоможе відстояти свою точку зору в будь-якій історичній суперечці.
3.Читання зберігає психічне здоров’я. Час за книжкою допомагає знизити тривожність, сфокусуватися на моменті тут і зараз та навіть краще спати.
Читання знижує стрес. Читаючи, немов ставиш на паузу всі турботи, починаєш більш методично дихати й ніби повертаєшся до звичного життя.
Читання поновлює емоційний ресурс, допомагає мозку впоратися з невідомістю.
4.Читання додає сил і витримки. Особливо це стосується книжок, які описують події, схожі на ті, що переживають зараз українці.
Досвід тих, хто жив під час Другої світової, дає розуміння, що все закінчиться і ми зможемо все переосмислити й передати цей досвід далі.
Читаючи книжки, де є війна, приходить усвідомлення, що люди вже проходили через подібне, відчуваєш подвійну емпатію до персонажа й асоціюєш себе з ним.
5.Читання нагадує, що життя триває. Психологи радять за можливості повертатися до звичних ритуалів. І читання - одна з таких активностей, яка доступна зараз всім.
Це те заняття, що допомагає відчувати себе як у мирний час — коли можна було просто сісти й спокійно почитати книгу.
Це ритуал, який допомагає знаходити часточку нормальності у своєму житті й нагадує, що життя продовжується навіть у війні.
6.Читання прокачує. Книжки — чи не найпростіший спосіб навчатися нового навіть у бомбосховищі. А після війни отримані знання обов’язково знадобляться.
Читаючи ви здобуваєте нові знання і можете бути корисним для оточення.
Фахова література завжди дає мотивацію для розвитку та поштовх рухатися в майбутнє.
Джерело: Happy Monday
Психічний стан людини напряму залежить від фізичної активності. Щоб побороти наслідки затяжного стресу, треба включати фізичну активність у свій розпорядок дня і розпорядок дня дитини. Залежно від відносного рівня фізичного стану людини приклади фізичної активності помірної інтенсивності можуть включати: швидку ходьбу, танці або роботу по дому. Приклади фізичної активності високої інтенсивності включають біг, швидку їзду на велосипеді, швидке плавання або переміщення важких речей.
Діти від 0 до 5 років
Малюку до 1 року слід активно рухатись не менше 30 хвилин щодня. Для цього, коли дитина не спить, треба періодично укладати її на живіт і заохочувати рухати кінцівками, тягнутися, штовхати чи хапати невеликі предмети. В цьому віці взагалі не варто використовувати гаджети чи телевізор для організації дозвілля дитини.
Дитині від 1 до 2 років потрібно щонайменше 180 хвилин фізичної активності щодня, причому як вдома, так і на вулиці. Сюди відносяться прогулянки, ігри з м’ячем, ліплення рухи під музику та інше. Зазначимо, що і в цьому віці також рекомендується знайомити дитину з планшетами та смартфонами. Проводити час перед телевізором малечі також не бажано.
Для 3-4-річних дітей зберігається рекомендація щодо тривалості фізичної активності – щонайменше 180 хвилин щодня. Проте не менше третини цього часу дитина має рухатися інтенсивно: бігати, кататися на роликах чи на велосипеді, грати з м’ячем. І якщо вона має сили бігати та грати довше, то не варто її в цьому обмежувати.
А от гаджети та телевізор в цьому віці мають займати увагу дитини не більше ніж 1 годину на добу, причому маленькими проміжками (по 10-15 хвилин).
Діти та підлітки від 5 до 17 років
Дітям та підліткам необхідна інтенсивна фізична активність упродовж 60 хвилин (краще – більше) щодня. Для дітей молодшого віку комплекс вправ можна розділити на два підходи по 30 хвилин упродовж дня. Додатково слід заохочувати дитину ходити пішки до школи (прийнятною є відстань, яку дитина може подолати за 20-25 хвилин у середньому темпі), підніматися сходами (до 5-го поверху за відсутності ноші), залучати до участі в прибиранні, купівлі продуктів тощо. Загальна кількість часу, який дитина проводить сидячи та навчаючись, не повинна перевищувати час фізичної активності. А якщо є необхідність у пасивному відпочинку, то слід віддати перевагу не тривалому денному сну.
Такий підхід допоможе:
розвинути здорові скелетно-м’язові тканини (кістки, м’язи і суглоби);
розвинути здорову серцево-судинну систему (серце і легені);
розвинути нервово-м’язову регуляцію (координацію і контроль рухів);
підтримувати здорову вагу тіла.
До речі, вважається, що фізично активні діти та підлітки з більшою готовністю приймають здорові форми поведінки (наприклад, не вживають тютюн, алкоголь і наркотики) і демонструють вищі результати в школі.
Дорослі люди від 18 до 64 років
Щоб підтримати своє здоров’я, люди цієї вікової категорії повинні приділяти не менше 150 хвилин на тиждень заняттям аеробікою середньої інтенсивності (або 75 хвилин високої), кожне з яких має тривати не менше 10 хвилин. А щоб отримати додаткові переваги, слід збільшити навантаження своїх занять до 300 або 150 хвилин на тиждень відповідно. 2 (краще – більше) дні на тиждень слід присвячувати силовим вправам, де задіяні основні групи м’язів. І це на додачу до звичайної фізичної активності: щоденних піших прогулянок (не менше 30 хвилин на день), активності вдома та на вулиці (ігри на свіжому повітрі, велосипед, прибирання). Це стосується навіть людей з хронічними (неінфекційними та не пов’язаними з рухливістю) порушеннями здоров’я, у тому числі з високим кров’яним тиском та діабетом.
Зазначимо, що для людей з інвалідністю, а також проблемами, пов’язаними з рухливістю, фізична активність також може бути корисною. Проте в таких випадках слід узгодити кількість та розмаїття вправ та рухів із лікарем.
Стимулом до збільшення фізичної активності можуть стати свідчення про те, що в порівнянні з менш активними чоловіками і жінками більш активні дорослі люди:
мають нижчі показники смертності від усіх причин, а також нижчі ризики виникнення ішемічної хвороби серця, високого кров’яного тиску, інсульту, діабету 2 типу, метаболічного синдрому, раку товстої кишки і молочної залози, депресії;
стикаються з меншим ризиком перелому шийки стегна і хребців;
мають краще серцево-судинне, дихальне і м’язове здоров’я;
мають більш здорові масу тіла і склад тканин.
Люди 65 років і старше
Для дорослих людей цієї вікової групи фізична активність передбачає оздоровчі вправи або заняття в період дозвілля, рухливі види активності (велосипед, піші прогулянки), домашні справи, ігри, змагання, спортивні або планові заняття в рамках щоденної діяльності. Рекомендації щодо аеробіки зберігаються: 150 хвилин занять середньої або 75 хвилин високої інтенсивності на тиждень. Тривалість кожного заняття має бути не менше 10 хвилин. Для кращого ефекту та додаткових переваг для здоров’я слід довести загальну тривалість тренувань до 300 та 150 хвилин відповідно.
Силові вправи – двічі на тиждень (краще – більше).
Вправи на рівновагу – тричі на тиждень (якщо є проблеми з суглобами).
Крім переваг, перерахованих вище, люди похилого віку, що мають достатній та високий рівень фізичної активності, можуть розраховувати на:
більш високі рівні функціонального здоров’я;
кращу когнітивну функцію;
менший ризик важких функціональних та рольових обмежень.
Джерело: Матеріали до вебінару «Від хюгге до фіки»
Матеріали з психології
Діти від 0 до 5 років
Малюку до 1 року слід активно рухатись не менше 30 хвилин щодня. Для цього, коли дитина не спить, треба періодично укладати її на живіт і заохочувати рухати кінцівками, тягнутися, штовхати чи хапати невеликі предмети. В цьому віці взагалі не варто використовувати гаджети чи телевізор для організації дозвілля дитини.
Дитині від 1 до 2 років потрібно щонайменше 180 хвилин фізичної активності щодня, причому як вдома, так і на вулиці. Сюди відносяться прогулянки, ігри з м’ячем, ліплення рухи під музику та інше. Зазначимо, що і в цьому віці також рекомендується знайомити дитину з планшетами та смартфонами. Проводити час перед телевізором малечі також не бажано.
Для 3-4-річних дітей зберігається рекомендація щодо тривалості фізичної активності – щонайменше 180 хвилин щодня. Проте не менше третини цього часу дитина має рухатися інтенсивно: бігати, кататися на роликах чи на велосипеді, грати з м’ячем. І якщо вона має сили бігати та грати довше, то не варто її в цьому обмежувати.
А от гаджети та телевізор в цьому віці мають займати увагу дитини не більше ніж 1 годину на добу, причому маленькими проміжками (по 10-15 хвилин).
Діти та підлітки від 5 до 17 років
Дітям та підліткам необхідна інтенсивна фізична активність упродовж 60 хвилин (краще – більше) щодня. Для дітей молодшого віку комплекс вправ можна розділити на два підходи по 30 хвилин упродовж дня. Додатково слід заохочувати дитину ходити пішки до школи (прийнятною є відстань, яку дитина може подолати за 20-25 хвилин у середньому темпі), підніматися сходами (до 5-го поверху за відсутності ноші), залучати до участі в прибиранні, купівлі продуктів тощо. Загальна кількість часу, який дитина проводить сидячи та навчаючись, не повинна перевищувати час фізичної активності. А якщо є необхідність у пасивному відпочинку, то слід віддати перевагу не тривалому денному сну.
Такий підхід допоможе:
розвинути здорові скелетно-м’язові тканини (кістки, м’язи і суглоби);
розвинути здорову серцево-судинну систему (серце і легені);
розвинути нервово-м’язову регуляцію (координацію і контроль рухів);
підтримувати здорову вагу тіла.
До речі, вважається, що фізично активні діти та підлітки з більшою готовністю приймають здорові форми поведінки (наприклад, не вживають тютюн, алкоголь і наркотики) і демонструють вищі результати в школі.
Дорослі люди від 18 до 64 років
Щоб підтримати своє здоров’я, люди цієї вікової категорії повинні приділяти не менше 150 хвилин на тиждень заняттям аеробікою середньої інтенсивності (або 75 хвилин високої), кожне з яких має тривати не менше 10 хвилин. А щоб отримати додаткові переваги, слід збільшити навантаження своїх занять до 300 або 150 хвилин на тиждень відповідно. 2 (краще – більше) дні на тиждень слід присвячувати силовим вправам, де задіяні основні групи м’язів. І це на додачу до звичайної фізичної активності: щоденних піших прогулянок (не менше 30 хвилин на день), активності вдома та на вулиці (ігри на свіжому повітрі, велосипед, прибирання). Це стосується навіть людей з хронічними (неінфекційними та не пов’язаними з рухливістю) порушеннями здоров’я, у тому числі з високим кров’яним тиском та діабетом.
Зазначимо, що для людей з інвалідністю, а також проблемами, пов’язаними з рухливістю, фізична активність також може бути корисною. Проте в таких випадках слід узгодити кількість та розмаїття вправ та рухів із лікарем.
Стимулом до збільшення фізичної активності можуть стати свідчення про те, що в порівнянні з менш активними чоловіками і жінками більш активні дорослі люди:
мають нижчі показники смертності від усіх причин, а також нижчі ризики виникнення ішемічної хвороби серця, високого кров’яного тиску, інсульту, діабету 2 типу, метаболічного синдрому, раку товстої кишки і молочної залози, депресії;
стикаються з меншим ризиком перелому шийки стегна і хребців;
мають краще серцево-судинне, дихальне і м’язове здоров’я;
мають більш здорові масу тіла і склад тканин.
Люди 65 років і старше
Для дорослих людей цієї вікової групи фізична активність передбачає оздоровчі вправи або заняття в період дозвілля, рухливі види активності (велосипед, піші прогулянки), домашні справи, ігри, змагання, спортивні або планові заняття в рамках щоденної діяльності. Рекомендації щодо аеробіки зберігаються: 150 хвилин занять середньої або 75 хвилин високої інтенсивності на тиждень. Тривалість кожного заняття має бути не менше 10 хвилин. Для кращого ефекту та додаткових переваг для здоров’я слід довести загальну тривалість тренувань до 300 та 150 хвилин відповідно.
Силові вправи – двічі на тиждень (краще – більше).
Вправи на рівновагу – тричі на тиждень (якщо є проблеми з суглобами).
Крім переваг, перерахованих вище, люди похилого віку, що мають достатній та високий рівень фізичної активності, можуть розраховувати на:
більш високі рівні функціонального здоров’я;
кращу когнітивну функцію;
менший ризик важких функціональних та рольових обмежень.
Джерело: Матеріали до вебінару «Від хюгге до фіки»
Матеріали з психології
Як підтримати дитину, якщо її рідні на війні
Як підтримати дитину, якщо її рідні на війні
Природно, що ми тривожимося за безпеку найдорожчих людей. А для дітей у часи війни це може бути особливо непросто — давати собі раду із цією тривогою та цим випробуванням. Тож, як підтримати малечу та зменшити її стрес:
Пояснюйте дитині, заради чого рідні на війні.
І дитині, і дорослим легше долати випробовування, якщо вони розуміють їхній сенс.
Ви можете пояснити, що «наш тато захищає нашу дорогу Україну. Він пішов на війну, бо він нас сильно любить, і він бореться разом з усією нашою відважною армією за те, щоби ми могли перемогти, щоб був мир, а ми мали щасливе майбутнє…».
Допомагайте дитині відчувати гордість за рідних, за те, що вони причетні до великої справи: «Нам, звісно, дуже не вистачає батька, але ми знаємо, що він зараз там, де потрібно для нашої країни, ми усім серцем з ним і з нашим військом».
Підтримуйте стосунки.
Якщо є можливість, телефонуйте, давайте дитині можливість поговорити. При цьому пояснюйте, що це не завжди можливо і що рідні можуть не мати доступу до зв’язку з огляду на обставини військової служби.
Поставте фото рідної людини, що служить, на видному місці. Говоріть про неї, нагадуйте регулярно, зробіть звичкою «передавати привіт» чи молитися (якщо віряни).
Запрошуйте також дітей малювати малюнки, записувати на диктофон послання, робити фото особливих моментів, щоби потім могти їх надіслати, про них потім розповісти.
Пильнуйте, що дитина бачить і чує з новин — обговорюйте це з нею.
Дитина має право знати, що відбувається на війні, але їй важливо коментувати, пояснювати, бо вона може надавати цьому часом помилкових значень, надмірно переживати. Повідомлення, що хтось загинув, вона може відносити до того, що це рідні, хоч насправді це може стосуватися зовсім іншої зони бойових дій.
Слідкуйте, щоб дитина не була переобтяжена інформацією про війну, втрати, не мала доступу до контенту, що не є для дітей.
Допомагайте дитині справлятися із тривогою, смутком.
Ці почуття природні, тож важливо їх нормалізувати, розділити: «Ми теж сумуємо, що батько зараз не з нами. Ми теж усі тривожимось». Але водночас давайте надію: «Та ми віримо в нашу перемогу і чекаємо батька з війни».
Ми не можемо давати дитині стовідсоткових завірень, що батько не може бути пораненим чи загинути, але ми можемо допомагати дитині жити із цією невідомістю і водночас надмірно не переживати: «На війні так буває, що хтось гине чи отримує поранення. Ми теж переживаємо за тата та його побратимів, але віримо, що все буде добре. Але думати про це увесь час немає жодної користі — давайте краще переключимо увагу на якісь корисні справи». Задіювати дитину до діяльності може бути найкращим способом долати тривогу.
Будьте чутливі до потреб і дитини, і до власних.
Дітям важливо відчувати безпеку, тож пильнуйте, щоб усі її найважливіші потреби були задоволені. Інколи, коли рідну особу нещодавно мобілізували, дитині може бути складно — наприклад, батько допомагав робити уроки, а зараз його нема.
Але пам’ятайте теж, що і ваші потреби також важливі. Не соромтеся попросити підтримки і допомоги. Перегляньте — можливо, щось можна спростити чи від якихось завдань тимчасово відмовитися, чи перерозподілити їх між членами родини.
І не забувайте турбуватися про себе — дорога до перемоги потребує мудрого розподілу енергії та регулярного відновлення сил.
Джерело: центр здоров’я та розвитку Коло сім’ї.
Повітряні тривоги та дитяча тривожність
Повітряні тривоги та дитяча тривожність
Команда Центру психології та розвитку "Київський Дворик" переклала презентацію ізраїльских психологів Фаїні Мільберг і Галини Кац (Школа для батьків і психологічна служба міста Беер-Шева).
Це поради про те, як спілкуватися з дітьми у військові часи, як зрозуміти їхні почуття й страхи та вміти заспокоїти.
Посилання на повний текст
Це поради про те, як спілкуватися з дітьми у військові часи, як зрозуміти їхні почуття й страхи та вміти заспокоїти.
Посилання на повний текст
"Ні насильству!!!"
"Ні насильству!!!"
Астрід Ліндгрен — приголомшлива особистість. Виявляється, вона була не тільки талановитою казкаркою, але і справжнім борцем за справедливість. Вона не боялася говорити, і її слухали. У 70-ті роки тілесні покарання дітей були частиною виховання. Але Астрід глибоко вірила в їх згубність для формування здорової особистості.
У 1978 році на церемонії вручення їй престижної «Премії миру» в Німеччині вона виголосила промову, яка одразу облетіла весь світ. Простими словами вона говорила про те, що коріння агресії, яке обплутує наш світ, лежить на самому початку нашого життя — в дитинстві. І дитина отримує перші уроки насильства від батьків і вірить, що тільки з його допомогою можна вирішити всі проблеми.
Ось уривок з її промови, яка змусила Швецію стати першою країною, яка законодавчо заборонила тілесні покарання.
«Одного разу я зустріла дружину пастора, яка розповіла, що коли вона була молодою і народила першу дитину, вона не вірила в побої, хоча покарання дітей різками було тоді дуже поширеним.Але одного разу, коли синові було 4 чи 5 років, він утнув таку витівку, що дружина пастора вирішила, незважаючи на свої принципи, всипати сину різками — вперше в житті. Вона сказала синові, щоб він пішов у двір і сам знайшов для себе прут.
Хлопчика довго не було, а коли він повернувся, його обличчя було мокрим від сліз. Він сказав: «Мама, я не знайшов різку, але знайшов камінь, яким ти можеш у мене кинути».
У цей момент мати раптом зрозуміла, як виглядала ситуація з точки зору дитини: якщо моя мама хоче зробити мені боляче, то немає ніякої різниці, як вона це зробить, вона може з таким же успіхом зробити це каменем.
Мама посадила сина до себе на коліна, і вони разом поплакали. Вона поклала камінь на кухонну полицю як нагадування, що насильство — це не вихід.»
У 1978 році на церемонії вручення їй престижної «Премії миру» в Німеччині вона виголосила промову, яка одразу облетіла весь світ. Простими словами вона говорила про те, що коріння агресії, яке обплутує наш світ, лежить на самому початку нашого життя — в дитинстві. І дитина отримує перші уроки насильства від батьків і вірить, що тільки з його допомогою можна вирішити всі проблеми.
Ось уривок з її промови, яка змусила Швецію стати першою країною, яка законодавчо заборонила тілесні покарання.
«Одного разу я зустріла дружину пастора, яка розповіла, що коли вона була молодою і народила першу дитину, вона не вірила в побої, хоча покарання дітей різками було тоді дуже поширеним.Але одного разу, коли синові було 4 чи 5 років, він утнув таку витівку, що дружина пастора вирішила, незважаючи на свої принципи, всипати сину різками — вперше в житті. Вона сказала синові, щоб він пішов у двір і сам знайшов для себе прут.
Хлопчика довго не було, а коли він повернувся, його обличчя було мокрим від сліз. Він сказав: «Мама, я не знайшов різку, але знайшов камінь, яким ти можеш у мене кинути».
У цей момент мати раптом зрозуміла, як виглядала ситуація з точки зору дитини: якщо моя мама хоче зробити мені боляче, то немає ніякої різниці, як вона це зробить, вона може з таким же успіхом зробити це каменем.
Мама посадила сина до себе на коліна, і вони разом поплакали. Вона поклала камінь на кухонну полицю як нагадування, що насильство — це не вихід.»
Всім нам не завадить камінь на кухонній полиці, щоб запам'ятати: «Ні насильству!»
Посилання на повний текстЩорічно з 25 листопада до 10 грудня проводиться Всеукраїнська кампанія «16 днів проти насильства» з метою привернення уваги до проблем подолання насильства в сім’ях, жорстокого поводження з дітьми, протидії торгівлі людьми та захисту прав жінок.
Щорічно з 25 листопада до 10 грудня проводиться Всеукраїнська кампанія «16 днів проти насильства» з метою привернення уваги до проблем подолання насильства в сім’ях, жорстокого поводження з дітьми, протидії торгівлі людьми та захисту прав жінок.
Що таке «домашнє насильство», згідно із законом?
Домашнє насильство – дії або бездіяльність фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Що розуміти під економічним та психологічним насильством?
Під економічним насильством в законі значиться умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
Психологічне насильство, відповідно до закону, – це словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров’ю особи.
То виховання дитини ременем – це насильство?
Так, бо насильство – це те, що принижує честь та гідність людини, а побої – це приниження. Дитина може звернутися до поліції із скаргами – і тоді з’ясовувати, чи є вона постраждалою, мають психологи. На сьогодні тілесні покарання заборонено в 63 країнах світу. У цьому списку є й Україна: Сімейний кодекс забороняє такі дії стосовно дітей. Новітні дослідження підтверджують, що психологічне та фізичне насильство вкрай негативно впливає на дитину. Воно знижує самооцінку, породжує агресію та різного роду страхи, руйнує відчуття безпеки, формує тривожність та невпевненість у собі. Застосовують насильство ті дорослі, яких самих виховували у такому підході. Методи виховання закріплюються у психіці дітей. Коли вони виростають та стають батьками, то вже зі своїми дітьми автоматично повторюють це все. Тому батькам буває так важно змінити звичку бити чи кричати на дитину.
Психологиня Антоніна Оксанич дає три поради, як зупинити себе і перевести енергію в конструктив, якщо виник конфлікт і ви відчули бажання нагримати на дитину.
1) У той момент, коли відчуваєте, що емоції гніву наростають і от-от вибухнуть — переведіть увагу на власне дихання. Зробіть глибокий вдих на рахунок «чотири» і глибокий видих на рахунок «шість». Повторіть так декілька разів, поки не почнете заспокоюватися.
2) Разом з глибоким диханням проговорюйте про себе текст: «Зараз я дорослий, переді мною — дитина. Зараз я старший і сильніший, а дитина — маленька і потребує моєї турботи та порозуміння. Дитина мені ніяк не загрожує, я — в безпеці».
3) Візьміть для себе тайм-аут — час заспокоїтись. Ви можете вийти у іншу кімнату, попити води, вмитися, проробити попередні вправи, лише потім повернутися до дитини та спокійно сказати про свої почуття, почути дитячі почуття та домовитися до чогось.
Номери «Гарячих ліній»:
1578 – з питань протидії торгівлі людьми;
1588 – з питань запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству дітей;
0800505501 (безкоштовно зі стаціонарних);
527 (безкоштовно з мобільних) – з протидії торгівлі людьми та консультування мігрантів.
Ресурси для батьків:
Брошура “Замість ляпасів: як з любов'ю та повагою визначати дитині кордони”
Брошура «Зростаємо разом – основи успішного виховання дітей» (російською)
Брошура “Стрес. Порадник для батьків”
Брошура "Змінюючи життя: виховуємо дітей без покарання" (російською)
Повний текст за посиланнями:
Домашнє насильство: кого і за що карає закон?
Не бий дитину : чому українських батьків вчать ненасильницькому спілкуванню
Домашнє насильство – дії або бездіяльність фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Що розуміти під економічним та психологічним насильством?
Під економічним насильством в законі значиться умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
Психологічне насильство, відповідно до закону, – це словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров’ю особи.
То виховання дитини ременем – це насильство?
Так, бо насильство – це те, що принижує честь та гідність людини, а побої – це приниження. Дитина може звернутися до поліції із скаргами – і тоді з’ясовувати, чи є вона постраждалою, мають психологи. На сьогодні тілесні покарання заборонено в 63 країнах світу. У цьому списку є й Україна: Сімейний кодекс забороняє такі дії стосовно дітей. Новітні дослідження підтверджують, що психологічне та фізичне насильство вкрай негативно впливає на дитину. Воно знижує самооцінку, породжує агресію та різного роду страхи, руйнує відчуття безпеки, формує тривожність та невпевненість у собі. Застосовують насильство ті дорослі, яких самих виховували у такому підході. Методи виховання закріплюються у психіці дітей. Коли вони виростають та стають батьками, то вже зі своїми дітьми автоматично повторюють це все. Тому батькам буває так важно змінити звичку бити чи кричати на дитину.
Психологиня Антоніна Оксанич дає три поради, як зупинити себе і перевести енергію в конструктив, якщо виник конфлікт і ви відчули бажання нагримати на дитину.
1) У той момент, коли відчуваєте, що емоції гніву наростають і от-от вибухнуть — переведіть увагу на власне дихання. Зробіть глибокий вдих на рахунок «чотири» і глибокий видих на рахунок «шість». Повторіть так декілька разів, поки не почнете заспокоюватися.
2) Разом з глибоким диханням проговорюйте про себе текст: «Зараз я дорослий, переді мною — дитина. Зараз я старший і сильніший, а дитина — маленька і потребує моєї турботи та порозуміння. Дитина мені ніяк не загрожує, я — в безпеці».
3) Візьміть для себе тайм-аут — час заспокоїтись. Ви можете вийти у іншу кімнату, попити води, вмитися, проробити попередні вправи, лише потім повернутися до дитини та спокійно сказати про свої почуття, почути дитячі почуття та домовитися до чогось.
Номери «Гарячих ліній»:
1578 – з питань протидії торгівлі людьми;
1588 – з питань запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству дітей;
0800505501 (безкоштовно зі стаціонарних);
527 (безкоштовно з мобільних) – з протидії торгівлі людьми та консультування мігрантів.
Ресурси для батьків:
Брошура “Замість ляпасів: як з любов'ю та повагою визначати дитині кордони”
Брошура «Зростаємо разом – основи успішного виховання дітей» (російською)
Брошура “Стрес. Порадник для батьків”
Брошура "Змінюючи життя: виховуємо дітей без покарання" (російською)
Повний текст за посиланнями:
Домашнє насильство: кого і за що карає закон?
Не бий дитину : чому українських батьків вчать ненасильницькому спілкуванню
25 способів запитати підлітка про його шкільний день
25 способів запитати підлітка про його шкільний день
Елізабет та Елізабет Еванс, дізнавшись, що їхні творчі запитання замість «Як справи у школі» користуються популярністю, склали ще один перелік. Якщо попередні 100 питань стосувалися, перш за все, учнів початкової школи, ці — для тінейджерів. Вони вже не будуть так щиро розповідати про почуття, до багатьох тем можуть поставитися зі скепсисом. Але, на думку блогерок, з цих питань краще починати розмову, ніж з набридлого «Які оцінки ти отримав?».
1. Де тобі подобається гуляти на території школи? (Клас, стадіон, бібліотека тощо). Куди ти за власним бажанням ніколи не ходиш?
2. Чого у школі не вистачає? Що б ти прибрав зі школи?
3. Якби ти був вчителем вашої школи, у якому класі ти б викладав? Який клас найтяжчий для педагогів?
4. Яка найбільш крута річ, яку ти сьогодні бачив?
5. Чому ти навчився сьогодні?
6. Який фільм нагадує твій сьогоднішній день?
7. Що цікавого ви сьогодні робили на перерві?
8. Що ти зміг зробити краще, ніж раніше?
9. Який урок тобі сподобався найбільше, а який — найменше?
10. Яку б ти обрав музику, щоб вона грала у школі у гучномовцях?
11. Якби ти читав вчительські думки, про що хотів би дізнатися? Думок про що саме ти не хотів би знати нізащо?
12. Якби про твій сьогоднішній день склали пісню, якою б вона була?
13. З ким тобі подобається працювати на уроці? З ким — ні?
14. Чого тобі слід більше робити у школі? Чого менше?
15. Які три речі, про які розповідали сьогодні однолітки, ти запам’ятав?
16. На яке запитання однокласників ти не став відповідати сьогодні? (або відповів)
17. Якби інопланетяни прилетіли до вашої школи, що б вони захотіли забрати з собою?
18. Хто тобі сьогодні допоміг? Кому допоміг ти?
19. Якби ти став невидимкою, що б ти робив у школі?
20. Якої частини дня ти чекаєш з нетерпінням? Якої — боїшся?
21. Що б ти хотів змінити у шкільному обіді?
22. Якби в тебе був лише один урок на день, який предмет ти б обрав?
23. Хто з твоїх однокласників може стати Президентом, мільйонером, хуліганом, актором, детективом?
24. Якби цей день був емоцією, яка б вона була?
25. Що про ваш клас, на твою думку, говорять вчителі в учительській?
Повний текст: https://osvitoria.media/opinions/sto-nenudnyh-zapytan-do-dytyny/
1. Де тобі подобається гуляти на території школи? (Клас, стадіон, бібліотека тощо). Куди ти за власним бажанням ніколи не ходиш?
2. Чого у школі не вистачає? Що б ти прибрав зі школи?
3. Якби ти був вчителем вашої школи, у якому класі ти б викладав? Який клас найтяжчий для педагогів?
4. Яка найбільш крута річ, яку ти сьогодні бачив?
5. Чому ти навчився сьогодні?
6. Який фільм нагадує твій сьогоднішній день?
7. Що цікавого ви сьогодні робили на перерві?
8. Що ти зміг зробити краще, ніж раніше?
9. Який урок тобі сподобався найбільше, а який — найменше?
10. Яку б ти обрав музику, щоб вона грала у школі у гучномовцях?
11. Якби ти читав вчительські думки, про що хотів би дізнатися? Думок про що саме ти не хотів би знати нізащо?
12. Якби про твій сьогоднішній день склали пісню, якою б вона була?
13. З ким тобі подобається працювати на уроці? З ким — ні?
14. Чого тобі слід більше робити у школі? Чого менше?
15. Які три речі, про які розповідали сьогодні однолітки, ти запам’ятав?
16. На яке запитання однокласників ти не став відповідати сьогодні? (або відповів)
17. Якби інопланетяни прилетіли до вашої школи, що б вони захотіли забрати з собою?
18. Хто тобі сьогодні допоміг? Кому допоміг ти?
19. Якби ти став невидимкою, що б ти робив у школі?
20. Якої частини дня ти чекаєш з нетерпінням? Якої — боїшся?
21. Що б ти хотів змінити у шкільному обіді?
22. Якби в тебе був лише один урок на день, який предмет ти б обрав?
23. Хто з твоїх однокласників може стати Президентом, мільйонером, хуліганом, актором, детективом?
24. Якби цей день був емоцією, яка б вона була?
25. Що про ваш клас, на твою думку, говорять вчителі в учительській?
Повний текст: https://osvitoria.media/opinions/sto-nenudnyh-zapytan-do-dytyny/
© 2021 School159